Брусенцов Микола Петрович | Історія ІТ в Україні

Брусенцов Микола Петрович

Микола Петрович Брусенцов є творцем єдиного в світі трійкового комп’ютера “Сетунь», перший зразок якого він зі своїми співробітниками зібрав вручну.

Народився майбутній вчений 7 лютого 1925 року в місті Каменське (тепер Дніпродзержинськ). У лютому 1943 року він був призваний до армії, де його послали на курси радистів у Свердловську. Через півроку Брусенцов був направлений в 154-ту стрілецьку дивізію, де став радистом у відділенні розвідки 2-го дивізіону 571-го артилерійського полку. В одному з боїв снаряд, що розірвався поруч, убив двох його товаришів і офіцера, сам М.П. Брусенцов не постраждав. За свої бойові заслуги він був нагороджений медаллю «За відвагу» і Орденом Червоної Зірки.

Після демобілізації, повернувшися до Дніпродзержинська, Микола Брусенцов із відзнакою закінчив десятий клас школи робітничої молоді в м. Калініні (нині Тверь) і в 1948 році вступив на радіотехнічний факультет Московського енергетичного інституту. В інституті він навчався разом з майбутнім відомим вченим в галузі обчислювальної техніки М.О. Карцевим. На останньому курсі МЕІ Брусенцов як дипломний проект склав таблиці дифракції на еліптичному циліндрі, які сьогодні відомі як таблиці Брусенцова.

У 1953 році після закінчення інституту Миколу Брусенцова направили на роботу до спеціального конструкторського бюро (СКБ) при Московському університеті, а потім в проблемну лабораторію з розробки ЕОМ для використання у навчальних закладах. Тут доля звела його з блискучим вченим-математиком Сергієм Львовичем Соболєвим, який загорівся ідеєю створення малої ЕОМ, яка б за вартістю, розмірами і надійністю була придатна для інститутських лабораторій. Для цього при організовуваному ОЦ МДУ була відкрита спеціальна проблемна лабораторія, а при ній – семінар, де перші університетські програмісти (Шура-Бура, Семендяев, Жоголєв і, звичайно, сам Соболєв) обговорювали недоліки існуючих машин, розглядали системи команд і структуру (те, що тепер називають архітектурою), варіанти технічної реалізації нововведень, схиляючись до магнітних елементів, оскільки транзисторів ще не було. Застосування звичних на той час електронних ламп було виключено, оскільки лампові машини вже тоді здавалися громіздкими і енергоємними. Тому було прийнято рішення зупинитися на феритових осердях і діодах, які можна було легко дістати.

23 квітня 1956 року відбулося засідання семінару, під час якого учасники прийняли остаточне рішення про розробку малої цифрової машини на магнітних логічних елементах (поки що з двійковим поданням даних), сформулювали технічні вимоги і призначили  керівника розробки і єдиного виконавця – Брусенцова.

На той час в Інституті точної механіки та обчислювальної техніки в лабораторії Гутенмахера вже існувала машина, повністю зроблена на імпульсних магнітно-діодних елементах. Але машина Гутенмахера була низької надійності і продуктивності, вимагала потужних джерел синхронізуючих імпульсів, у неї було багато недоліків.

Оскільки для нової універсальної машини вирішили використовувати магнітні елементи, Брусенцова, за протекцією Соболєва, допустили в секретну лабораторію Гутенмахера на стажування. Роздуми про те, як усунути численні проблеми цієї машини, несподівано привели його до думки про використання трійкової системи числення, оскільки виявилося, що магнітні елементи досить зручні для побудови трійкових цифрових пристроїв.  Трійкова система числення дозволяла створити дуже прості і надійні елементи на магнітних підсилювачах, що працювали в імпульсному режимі. Брусенцов розробив і зібрав схему трійкового суматора, який відразу ж надійно запрацював.

У 1958 році співробітники лабораторії Брусенцова (на той час їх набралося майже 20 осіб) своїми руками виготовили перший зразок машини. На десятий день наладки машина запрацювала. Машину назвали “Сетунь” – за назвою річки неподалік від Московського університету. Своєю простотою і практичністю «Сетунь» була зобов’язана поданням чисел і команд у симетричному коді – (- 1, 0, 1). По суті, в університетських розробників вийшов перший RISC-комп’ютер. Довжина машинного слова «Сетунь» складала 9 тритів, всього 24 команди. Особливістю машини була сторінкова дворівнева організація пам’яті. Магнітний барабан, аналогічний барабану ЕОМ «Урал», був пов’язаний зі швидкою оперативною пам’яттю посторінковим обміном. Це сприяло підвищенню продуктивності машини, яка складала 4500 операцій на секунду.

Держкомісія, яка приймала ЕОМ «Сетунь», визнала машину першим діючим зразком універсальної обчислювальної машини на безлампових елементах, якому властиві висока продуктивність, достатня надійність, малі габарити і простота технічного обслуговування. Незабаром було прийнято рішення про серійне виробництво «Сетуні» на Казанському заводі математичних машин, який в результаті випустив 50 ЕОМ «Сетунь». 30 з них працювали у вищих навчальних закладах СРСР. На «Сетуні» вирішувалися завдання математичного моделювання у фізиці та хімії, задачі оптимізації управління виробництвом, короткострокових прогнозів погоди, конструкторських розрахунків, комп’ютерного навчання, обробки експериментальних даних і т. д.

У 1961-1968 роках М.П. Брусенцов разом з Є.А. Жоголєвим розробив більш досконалу машину, згодом названу «Сетунь-70». Це була машина нетрадиційної двостекової архітектури, орієнтованої на забезпечення сприятливих умов подальшого розвитку її можливостей методом інтерпретуючих систем. Діючий зразок пройшов випробування у квітні 1970 року. Але, на жаль, після завершення робіт з проектування, монтажу та налагодження «Сетуні-70» лабораторія Брусенцова була змушена за рішенням керівництва університету припинити подальші розробки. Єдиний створений екземпляр «Сетунь-70» стали використовувати в системі комп’ютерного навчання «Наставник».

На даний час Микола Петрович Брусенцов завідує лабораторією ЕОМ факультету обчислювальної математики і кібернетики Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова. Основними напрямками його наукової діяльності є архітектура цифрових машин, автоматизовані системи навчання, системи програмування для міні- і мікрокомп’ютерів. Микола Петрович є науковим керівником тем, пов’язаних зі створенням мікрокомп’ютерних навчальних систем і систем програмування. Ним опубліковано понад 100 наукових праць, в тому числі монографії “Мала цифрова обчислювальна машина «Сетунь»» (1965 р.), «Мінікомп’ютери» (1979 р.), «Мікрокомп’ютери» (1985 р.), навчальний посібник «Базисний фортран» (1982 р.). Він також має 11 авторських свідоцтв на винаходи. Книга про “Сетунь” була перекладена і видана німецькою мовою.

М.П. Брусенцов впевнений, що “повноцінна інформатика не може обмежитися загальноприйнятою сьогодні з технічних причин двійковою системою – основа повинна бути трійковою. У мене в наявності переконливі докази правильності відкритого шляху.”